Фізико-географічне районування України

Пояснення до карти фізико-географічного районування України

У межах географічної оболонки сформувалися різноманітні за розмірами природні регіони з унікальним поєднанням природних комплексів. На основі комплексних досліджень створюються карти фізико-географічного районування. Вони відображають території, які є порівняно однорідними за своїми природними умовами та ландшафтною структурою.

Фізико-географічне районування має велике значення для пізнання природних процесів, поглиблення уявлень про закономірності розвитку довкілля, а також для господарської та природоохоронної діяльності людини. Лише встановивши чіткі межі природного комплексу, вивчивши його будову та внутрішні зв’язки, можна визначити науково обґрунтовані заходи щодо раціоналізації природокористування. Тому таке детальне проєктування слугує науковою основою для землевпорядкування, містобудування та меліорації.

У процесі фізико-географічного районування, залежно від компонентів та чинників розвитку природного комплексу, виділяють зональні та азональні (незональні) територіальні одиниці.

До зональних належать комплекси, поширені смугами відповідно до закономірностей широтної зональності. Яскравим прикладом є диференціація у ґрунтово-рослинному покриві, зумовлена насамперед зональним розподілом тепла й вологи під впливом сонячної радіації. Зональними одиницями є географічні пояси, природні зони та підзони.

Азональними є ті комплекси, розміщення яких не залежить від географічної зональності — наприклад, геологічна будова та рельєф. До них відносять природні комплекси материків і океанів, у межах яких виділяють фізико-географічні країни. Вони, своєю чергою, поділяються на краї, області та райони, які й виступають основними одиницями фізико-географічного районування України на цій інтерактивній карті.